Карпатии

Коли я переїхав в Канаду з часу в мене почалась депресія і я не знав як з неї виходити, бо в Україні в мене було тільки три виходи з депресії -це Заросляк ,Кваси і Дземброня ( хто знає той зрозуміє, а хто не знає ,заздрю вам бо вас чекають неймовірні пригоди)

Коли я збирався в похід мене знайомі питали
"Якого хрена ти ходиш туди в гори ,ти ж звідси нічого не приносиш ,ні грибів ,ні ягід, нічого "
Я відповідав, що я так відпочиваю. ...
Відповідь була приблизно така: "Тобто ти хуяриш 30-40 км ,з величезним рюкзаком , ідеш то вверх то вниз, готуєш їсти на ватрі в казанку, ночуєш там де тебе можуть з'їсти ведмеді ...
і ти називаєш ЦЕ відпочинком???!!!¿??¿"
Я відповідав " Пішли зі мною"

І зі мною йшли, ми з другом збирали по 18, 20 ,22 людей у похід.

Важко передати те відчуття коли ти стоїш на Піп Івані ,бачиш говерлу і розумієш туда треба йти 20 км але це тільки одна ночівля ( або без)
Коли ти з Петорса, бачиш весь Чорногірський хребет, і в тебе внутрішня сатисфакція через те ,що ти це все пройшов.

Краса тих гір не порівняється ні з чим...

Я бував і в польських Татрах і в австрійських Альпах , і в канадському Банфі - не то ...
Є харизма ,але нема шарму в наших горах величезний шарм...