Carpathia
by tibit
about
Date: August 01, 2000
Location: What a difference, Ukraine
(Original Text: Яка різниця , Україна)
Description
When I moved to Canada, I started to get depressed and I didn't know how to get out of it, because in Ukraine I had only three ways out of depression - Zaroslyak, Kvasy and Dzembronya (those who know will understand, and those who don't know, I envy you because incredible adventures await you) When I was going on a hike, my friends asked me "What the hell are you going there to the mountains, you don't bring anything from here, no mushrooms, no berries, nothing" I answered that I was resting like that.... The answer was something like this: "That is, you walk 30-40 km with a huge backpack, go up and down, cook food on a fire in a cauldron, spend the night where bears can eat you ... and you call THAT a vacation???!!!¿??¿" I answered "Come with me" And they went with me, my friend and I gathered 18, 20, 22 people each for a hike. It is difficult to convey the feeling when you stand on Pip Ivan, see the hover and understand that you have to go there for 20 km, but it is only one overnight stay (or without) When you're from Petors, you can see the entire Chornohoris ridge, and you have inner satisfaction because you've gone through it all. The beauty of those mountains cannot be compared with anything... I have been to the Polish Tatras and the Austrian Alps, and to the Canadian Banff - not that ... There is charisma, but there is no charm in our mountains, a huge charm...
(Original Text: Коли я переїхав в Канаду з часу в мене почалась депресія і я не знав як з неї виходити, бо в Україні в мене було тільки три виходи з депресії -це Заросляк ,Кваси і Дземброня ( хто знає той зрозуміє, а хто не знає ,заздрю вам бо вас чекають неймовірні пригоди) Коли я збирався в похід мене знайомі питали "Якого хрена ти ходиш туди в гори ,ти ж звідси нічого не приносиш ,ні грибів ,ні ягід, нічого " Я відповідав, що я так відпочиваю. ... Відповідь була приблизно така: "Тобто ти хуяриш 30-40 км ,з величезним рюкзаком , ідеш то вверх то вниз, готуєш їсти на ватрі в казанку, ночуєш там де тебе можуть з'їсти ведмеді ... і ти називаєш ЦЕ відпочинком???!!!¿??¿" Я відповідав " Пішли зі мною" І зі мною йшли, ми з другом збирали по 18, 20 ,22 людей у похід. Важко передати те відчуття коли ти стоїш на Піп Івані ,бачиш говерлу і розумієш туда треба йти 20 км але це тільки одна ночівля ( або без) Коли ти з Петорса, бачиш весь Чорногірський хребет, і в тебе внутрішня сатисфакція через те ,що ти це все пройшов. Краса тих гір не порівняється ні з чим... Я бував і в польських Татрах і в австрійських Альпах , і в канадському Банфі - не то ... Є харизма ,але нема шарму в наших горах величезний шарм... )
Photos
Comments
admin
February 23, 2026 at 12:39 AM (edited)Indeed ;-) That's right!You won't take that vanquished mountain with you in your backpack, you won't take it home, except for a photo ;-) but the feeling that you were able to conquer the mountain, reach the top, will stay with you for the rest of your life ;-) gives you strength in the most difficult moments.Just today I'm looking at the project development plan, and it's like this ;-( So, it's been a long time, and success is somewhere over the horizon ;-( and I say to myself: It's not scary, it's like in the mountains, the top seems to be in the sky... it's so far... and then step by step... and here we are! Stop! :-) I really miss those hikes, spending the night by the campfire 🔥 (Original Text: Дійсно ;-) То так є! Ту скорену гору з собою в рюкзак не візьмеш, домой не понесеш, хіба фото ;-) але відчуття того, що зміг перемогти гору, дістатися до верху, то зостається потім на все життя ;-) додає сил у найскладніші хвилини. Саме сьогодні дивлюся план розвитку проекту, і така тууууга ;-( Таaaaк то все довго, і успіх десь там за обрієм ;-( і кажу собі: Ніц страшного, то як у горах, здається вершина аж на небі... дуууже далеко… а потім степ бай степ… і осьо вже й дійшли! Привал! :-) дуже сумую тут за тими походами, ночівками біля багаття 🔥)